Оленка волохата – особливості розвитку та заходи боротьби
Оленка волохата – особливості розвитку та заходи боротьби
З початку весни прихо-дить і нові виклики для наших садів і городів. Один із них- жуки оленки волохаті. Останніми ро-ками спостерігається все більше зростання чисель-ність та шкодочинність оленки волохатої (лат. Epicometes hirta Poda.). Збереження високого рівня шкодочинності оленки волохатої прогно-зується і в поточному році. Шкідник наносить шкоду досить широкій групі трав’янистих рослин і дерев: кульбаба, тюльпан, нарцис, ірис, шипшина, троянда, каштан, мигдаль, калина, бузок, абрикос, персик, черешня, вишня, слива, груша, яблуня, полуниця, виноград (бутони, зав’язь, молоді листочки), смородина (молоді листя, квітки), ріпак, гірчиця, льон, баштанні культури, горох (листя, сходи), соя, люцерна, колоски жита, пшениці, ячменю, волоть проса, кукурудзи, соняшник та ін.
Пошкодження плодових культур
В залежності від термінів цвітіння жуки мігрують з культури на культуру. Вони виїдають з квіток тичинки й маточку, обгризають пелюстки, частково можуть пошкоджувати і молоде листя. Морфологічні особливості: імаго – жук 8,4-13,6 мм довжиною і 6-8 мм шириною. Забарвлення матово-чорне, надкрилля в білих плямах. Все тіло комахи, особливо нижня його сторона, покрите густими жовтувато-сірими волосками.
Личинка – товста, слабко С-подібно вигнута, покрита густими довгими волосками, білого кольору. Довжина дорослої особини близько 30 мм.
За оцінками спеціалістів одним із факторів зростання чисельності шкідника є безпосередній вплив діяльності людини – збільшення площ неорних земель, засмічених бур’янами, зменшення загального рівня інтенсивності обробітку ґрунту. Ці фактори обумовлюють розширення харчової бази для жуків та сприяють збереженню запасу личинок.
Заходи захисту
• В умовах приватного сектору на невеликих ділянках, для зменшення чисельності жуків, дієвим є їх струшування з дерев та подальше знищення. Вищу ефективність такого заходу можна забезпечити якщо попередньо змочити дерева водою, що значно обмежить активність шкідника. Саме струшування варто проводити у вечірній час.
• Жуків приваблює синій колір, тому актуальним та досить дієвим є використання пасток – різноманітних ємностей синього кольору, наповнених водою. Пастки виставляють під деревами, після відлову жуків їх виймають та знищують.
• Для зменшення запасу личинок та для боротьби з іншими грунтоживучими шкідниками в грунті (дротяники, личинки хрущів), можна використовувати інсектициди згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні».
При високій чисельності жуків проводять хімічні обробки. При здійсненні цих заходів потрібно бути дуже обережними, оскільки масова поява шкідника збігається в часі з цвітінням більшості культур – в період медозбору. Обробки потрібно проводити до початку цвітіння культур: на плодових культурах – у фазу відокремлення бутонів – рожевий бутон, на ріпаку – наприкінці бутонізації. У будь-яких випадках слід застосовувати малотоксичні для бджіл інсектициди та обов’язково дотримуватися рекомендованих норм.
Захисні обробки проводять інсектицидами згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні», з дотриманням регламентів їх застосування. Суб’єкти господарювання повинні завчасно (не менш ніж за дві доби) сповіщати населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь про місця, строки і методи застосування пестицидів.
Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».
Марія БАТЯЄВА – головний спеціаліст,
Наталія ІВАНИШ –провідний спеціаліст
відділу фітосанітарних заходів на кордоні
Управління фітосанітарної безпеки – державні фітосанітарні інспектори.
